завдавати, заподіювати (збитки, шкоду); не задовольняти (вимогу), відмовляти кредитору у задоволенні вимоги

потерпілий, постраждалий (про особу) (прикм. ); незадоволений (про вимогу, кредитора тощо); який зазнав збитків (шкоди); знедолений

aggrieved by a judgement in the court — = aggrieved by a judgment in the court незадоволений рішенням суду

aggrieved by a judgment in the court — = aggrieved by a judgement in the court

- aggrieved defendant- aggrieved groups- aggrieved parties- aggrieved party

відповідач (підсудний), законний інтерес якого зазнав шкоди

знедолені групи населення

сторони у (судовому) спорі

сторона у (судовому) спорі; потерпіла (постраждала) сторона; сторона, чиї права (інтереси) порушено; сторона, що зазнала збитків

1. удручать; угнетать; расстраивать

to be much ~d at /over/ smth. - быть /чувствовать себя/ несправедливо обиженным, быть оскорблённым чем-л.

2. юр.

1) наносить ущерб

2) отказывать в удовлетворении (требования)

aggrieve (əˊgri:v) v (обыкн. pass.)

1) обижа́ть; огорча́ть; удруча́ть;

to be (или to feel) aggrieved обижа́ться

2) юр. наноси́ть уще́рб