-а, ч.

1) Той, хто сам, без інших, відокремився від людей. || Той, хто уникає інших людей. || Той, хто не спирається на допомогу або підтримку інших.

2) Той, хто не має сім'ї, рідних.

3) розм. Єдиний син.

4) мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя; одинець (у 2 знач.). Зубр-одинак. || Окрема тварина або птах як об'єкт полювання.

5) у знач. присл. одинаком. Самотою, без інших.