-а, ч.

1) Електромагнітний або п'єзоелектричний прилад для перетворення механічних коливань струни або мембрани звукової частоти в електромагнітні коливання тієї ж частоти з подальшим їх підсиленням підсилювачами низької частоти (ПНЧ), основний елемент електрогітар та інших музичних електроінструментів; звукознімач.

2) Пристрій для перетворення електричних сигналів або напруги живлення.

3) Пристрій для узгодження параметрів вхідних та вихідних сигналів інших пристроїв з метою їх суміщення.

4) У системах обробки інформації – елемент узгодження вхідних та вихідних параметрів, сигналів, протоколів обміну.