-ї, ж., спец.

1) Спосіб установлення відповідності між множиною однотипних об'єктів та множиною їхніх адрес. Абсолютна адресація. Стекова адресація.

••

Автодекрементна адресація — метод адресації, за якого вміст регістра індексу зменшується на довжину елемента адресації.

Автоінкрементна адресація — метод адресації, за якого вміст регістра індексу збільшується на довжину елемента адресації.

Асоціативна адресація — метод адресації, за якого не вказується точне положення даних, а задається значення певного поля даних, що ідентифікує їх.

Базисна адресація — визначення адрес у машинних командах відносно вмісту регістра, що вказаний як базовий.

Відносна адресація — метод адресації, за якого адресна частина команди містить відносну адресу.

Декрементна адресація — метод адресації, за якого лічильник команд змінюється з кроком -1.

Динамічна адресація — метод адресації пам'яті, за якого перетворення математичних адрес у фізичні здійснюється у процесі виконання програми.

Індексна адресація — метод адресації, за якого формування виконавчої адреси здійснюється через додавання до базової адреси вмісту індексного регістра.

Інкрементна адресація — метод адресації, за якого вміст лічильника команд змінюється з кроком +1.

Колова адресація — метод адресації ділянки пам'яті, згідно з яким після комірки зі старшою адресою йде комірка з початковою адресою цієї ділянки.

Неявна адресація — метод адресації, за якого один або кілька операндів знаходяться у фіксованих для даної команди регістрах.

Однонапрямлена адресація — метод неявної адресації, за якого операційна частина команди точно адресується за операндами у комірці, що йде за коміркою операндів попередньої команди.

2) Метод ідентифікації місцеположення об'єкта.