роню, рониш і рідко роняти, -яю, -яєш, недок., перех.

1) Позбуватися чого-небудь, втрачати, губити щось (листя, цвіт, зерна і т. ін.). || Давати можливість упасти чому-небудь, що відокремилося, відірвалося, кидати щось зверху вниз. || перен. Вселяти в кого-небудь якесь почуття, думки, надії і т. ін.

••

Дух ронити за ким — дуже переживати, турбуватися за кого-небудь.

Ронити (роняти) сльози (сльозу) нар.-поет. — плакати.

2) перен. Вимовляти, говорити скупо, нехотя (слова).

3) рідко. Випускати мимоволі, несподівано з рук, не втримувати чого-небудь у руках. || Давати чому-небудь можливість випасти, вивалитися; розгублювати щось.

4) перен., рідко. Принижувати, применшувати що-небудь.