-и, ж.

1) Стан за знач. самітний, самотній; самотність. || Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь.

2) у знач. присл. самотою. Без нікого; наодинці. || Без сім'ї, рідних, близьких, друзів; сам. || Окремо від інших; осібно.

••

На (в) самоті — а) те саме, що самотою; б) (тільки на самоті, з ким – чим) без свідків; віч-на-віч.