-у, ч.

1) Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. || тільки мн. Веселі розмови, розваги і т. ін. || перев. мн. Насмішки, глузування.

••

Без сміху — не сміючись, серйозно.

Заради (задля, для) сміху — заради жарту, щоб посміятися.

Сміху з себе наробити — виставити себе у смішному вигляді.

Хоч би на сміх — уживається при вказівці на найменшу міру у здійсненні, виявленні і т. ін. якоїсь дії.

Як на сміх — ніби навмисне.

2) у знач. присудк. сл. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив.

••

{І} сміх і горе (і гріх, і плач, і сльози) — про те, що одночасно і смішне і сумне.

3) Виставляння кого-, чого-небудь у смішному вигляді; висміювання.

••

Стати сміхом — стати предметом насмішок.