-а, -е.
1) Який має високу температуру; сильно нагрітий. || у знач. ім. гаряче, -чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви). || Жаркий, палючий. || перен. Про яскраву барву, відтінок.
••
Впіймати на гарячому — застати на місці злочину, викрити злочин, зловживання.
Всипати гарячих — покарати різками; висікти.
По гарячих слідах — слідом за подією, не гаючи часу; негайно.
2) перен. Сповнений енергії; енергійний, пристрасний. || Який виражає пристрасть, сильне почуття. Гаряча голова.
3) у знач. ім. гарячий, -чого, ч. Запальна людина. || Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней).
••
Під гарячу руку — в момент великого збудження, роздратування.
4) Надзвичайно напружений. || Доведений до граничного напруження; запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину). || Який потребує зосередження всіх сил (про час).
••
Гаряча точка — а) про місце, де відбуваються гострі, напружені події; б) про те, що є вирішальним для чого-небудь, що визначає що-небудь.