-дка, ч.

1) Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. || Сучасник і спостерігач чого-небудь. || Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік.

••

Показання свідків — усне повідомлення свідка про обставини, які мають значення для кримінальної або цивільної справи.

Без свідків — наодинці з ким-небудь; без зайвих людей.

Живий свідок — спостерігач чи безпосередній учасник яких-небудь подій.

При свідках — у присутності кого-небудь.

2) Особа, яку викликають до суду для свідчення про відомі їй обставини справи.

3) Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось.