(кому/чому) дієсл. док. виду (що зробити?)

Дієприслівникова форма: належавши

1. бути чиєюсь власнiстю, перебувати в чийомусь розпорядженнi2. вiдноситися до якого-небудь розряду, виду3. (кому-чому) бути виконуваним, здiйснюваним, здобутим ким-небудь4. (безос.) необхiдно одержати; призначатися комусь5. (безос.) потрiбно, слiдналежать

Деепричастная форма: належав

¤ це належить нам по праву -- это принаджежит нам по праву

(кому/чому)дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: належавши

1. бути чиєюсь власнiстю, перебувати в чийомусь розпорядженнi2. вiдноситися до якого-небудь розряду, виду3. (кому-чому) бути виконуваним, здiйснюваним, здобутим ким-небудь4. (безос.) необхiдно одержати; призначатися комусь5. (безос.) потрiбно, слiдпринадлежать

Деепричастная форма: принадлежа

¤ це належить нам по праву -- это принаджежит нам по праву

належатиI

to belong, to appertain;

вам належить це зробити — you are to do it; it is up to you to do it;майбутнє належить нам (їм) — the future lies with us (them).

II

to get by lying;

належати пролежні — to get a bed-sore;

- належатися